Різниця між письмової та усної промовою

Спочатку існувала тільки усна, тобто звучить, мова. Потім були створені спеціальні знаки, і з'явилася письмова мова. Однак різниця між цими способами спілкування полягає не тільки в застосовуваних засобах, але і багато в чому іншому. Розглянемо детальніше, чим відрізняється письмова мова від усній.

Зміст статті

• визначення
• порівняння
• розгорнення
• застосовувані засоби
• особливості побудови
• можливість обмірковування
• тривалість існування

визначення

Письмова мова - графічна система, що служить для закріплення і передачі інформації, один із способів існування мови. Письмова мова представлена, наприклад, в книгах, особистих і ділових листах, службових документах.

Усна мова - форма мови, виражена в усних і сприймаються на слух висловлюваннях. Спілкування із застосуванням усного мовлення може відбуватися при безпосередньому контакті (дружня бесіда, пояснення вчителя на уроці) або опосередковано (телефонна розмова).

порівняння

розгорнення

Письмова мова характеризується як контекстна. Тобто вся необхідна інформація полягає тільки в самому тексті. Така мова часто буває звернена до невідомого читачеві, і в цьому випадку не доводиться розраховувати на додаток змісту деталями, які зазвичай зрозумілі без слів при безпосередньому контакті. Тому письмова мова постає в більш розгорнутому вигляді. У ній найбільш повно розкриваються всі істотні моменти, описуються нюанси.

Усне мовлення найчастіше передбачає об'єднання співрозмовників конкретною ситуацією, зрозумілою їм обом. При такому стані речей багато деталей залишаються несказанними. Адже якщо вимовляти вголос те, що і без того очевидно, мова вийде нудною, навіть нудною, невиправдано довгим, педантичною. Іншими словами, усне мовлення має ситуативний характер, і тому вона є менш розгорнутої, ніж письмова. Найчастіше при такому спілкуванні для розуміння один одного буває досить лише натяку.

застосовувані засоби

Відмінність писемного мовлення від усного полягає в тому, що у пише немає можливості впливати на адресата засобами, які є в арсеналі у мовця. Виразність письмових текстів забезпечується постановкою пунктуаційних знаків, зміною шрифтів, використанням абзаців і іншим.

При усному спілкуванні багато можна показати інтонацією, поглядом, мімікою, різноманітними жестами. Наприклад, сказане "прощай" здатне в одній ситуації означатиме "до зустрічі, я буду чекати", а в іншій - "між нами все скінчено". У розмові навіть пауза може бути багатозначною. І іноді трапляється так, що вимовлена ​​мова вражає слухачів, а ті ж слова, просто записані на папері, не виробляють абсолютно ніякого враження.

особливості побудови

Думки на листі повинні бути викладені в гранично зрозумілою формі. Адже якщо в розмові слухач має можливість перепитати, а говорить - пояснити і уточнити щось, то таке безпосереднє регулювання писемного мовлення є неможливим.

До письмової мови пред'являються вимоги орфографії і синтаксису. У ній також присутня стилістичний компонент. Наприклад, в промові, зверненій до слухача, допускається використання неповних речень, оскільки інше підказує ситуація, а незакінчені конструкції на листі в багатьох випадках вважаються помилкою.

можливість обмірковування

Вся відповідальність за зміст письмового тексту лягає на автора. Але разом з тим він має більше часу на обдумування фраз, їх виправлення, доповнення. Це багато в чому відноситься і до таких різновидів усного мовлення, як доповідь і лекція, які теж готуються заздалегідь.

Тим часом розмовна мова здійснюється в певний момент спілкування і спрямована на конкретних слухачів. Ці умови іноді викликають труднощі у мовця. Невміння виражати думки, незнання того, що слід далі сказати, прагнення виправити вже сказане, а також бажання висловити все разом призводить до помітних помилок. Це уривчастість мови або, навпаки, нерозчленованість фраз, непотрібне повторення слів, неправильні наголоси. В результаті зміст промови може залишитися зрозумілим не до кінця.

тривалість існування

Розглянемо, в чому різниця між письмової та усної промовою щодо терміну дії кожної з них. Звернемося до писемного мовлення. Важливим її властивістю є те, що текст після написання буде довго існувати незалежно від присутності автора. Навіть якщо автора вже немає в живих, важлива інформація дійде до читача.

Саме те, що протягом часу не впливає на лист, дає людству можливість передавати з покоління в покоління накопичені знання і зберігати історію в літописах. Тим часом усне мовлення живе тільки в момент звучання. При цьому присутність автора є обов'язковим. Виняток становлять висловлювання, записані на носії.