Зв'язок сатири і гумору очевидна. Вона проявляється у здатності відображати комічне як особливу оцінну категорію, завдяки якій у людини складаються уявлення про смішних, безглуздих або потворних явищах життя. Будь-яка ситуація, що викликає сміх, може втратити гостроту або, навпаки, привести до суспільного резонансу в залежності від того, в гумористичному або сатиричному ключі вона розглядається.
Зміст сатири і гумору відрізняється ступенем оцінки того, що відбувається і викликає різну реакцію широкої аудиторії.
гумор - це, перш за все, особистісне властивість, що дозволяє парадоксально сприймати дійсність, тобто бачити в типових обставинах приховані суперечності і реагувати на них зі сміхом. Однак він володіє і іншою характеристикою - естетичної. Гумор, як і дотепність, гротеск, іронія, відноситься до видів комічного, які мають особливі засоби для досягнення смехового ефекту.
У літературі гумористична трактування будь-яких явищ дійсності полягає в прийомах перебільшення або применшення, грі слів, використанні фраз з подвійним змістом. Сценічний гумор пов'язаний з комедійними ситуаціями, знаково-смішними жестами і ситуаціями абсурду.
З цієї точки зору гумор сходить до народної сміхової культури, тісно пов'язаної з уявленнями про істинно значущих цінностях і архаїчними карнавальними обрядами, в яких було піддано осміянню все, що не відповідало таким уявленням.
Однак гумор не має на меті засудити людські пороки. Його завдання - продемонструвати добродушність-глузливе ставлення до різного роду безглуздостям, викликати посмішку, зробити приємність.
Рекламасатира відноситься до комедійним жанрами, різко викриває і висміює порочні вчинки, низькі спонукання, потворні прояви соціальних конфліктів. На відміну від гумору, сатира активно використовує сміх як засіб колективної критики. Через її призму гостріше сприймаються проблеми суспільства і державної системи. Комізм в сатиричних творах набуває нового значення: він викликає сміх-заперечення, сміх-осуд і сміх-покарання.
Виражене критичне зміст сатири визначає специфіку жанрів, в яких вона використовується. Викривальний мотив стає основним в малих сатиричних формах сучасної публіцистики: байках, фейлетонах і памфлетах. Особлива роль відводиться сатирі в творах художнього стилю.
У російській літературі справжня школа сатиричної прози створена М. Є. Салтикова-Щедріна. "Історія одного міста" і "Казки для дітей неабиякого віку" стали зразком віртуозного використання гострих сатиричних прийомів з елементами гротеску, карикатурного зображення рис характеру, іносказання і алегорії. Ці ж прийоми зустрічаються в творах І. Ільфа та Є. Петрова, М. Булгакова, М. Зощенко, А. Аверченко.
Сучасна сатира знаходить вираження не тільки в літературі і публіцистиці, а й на театральній сцені, в естрадних номерах розмовного жанру, в міському та студентському фольклорі.
висновки
- Гумор є видом комічного, що не володіє оціночної функцією. Сатира різко викриває пороки і активно впливає на формування суспільної свідомості.
- Гумористичні прийоми будуються на грі слів і абсурдності ситуацій. Сатира використовує елементи гротеску і карикатурного зображення.
- Гумор найчастіше виражається в добродушно-глузливою жарту. У сатирі відбивається активна викривальна позиція, посилена гнівним сміхом.
- Гумор універсальна. Сатира використовується переважно в жанрах художньої літератури, драматургії, публіцистики.
