При наближенні підсумкових іспитів, а часом і ще раніше, учні старших класів виявляються на роздоріжжі. Їм належить зробити складний вибір, який повинен визначити їх подальше життя. Вибір вищого навчального закладу, де випускнику належить вчитися протягом подальших п'яти років - серйозний крок, тому не кожен може чітко сформулювати навіть для самого себе цілі, яких хоче досягти.
Найчастіше абітурієнти та їх батьки звертаються до сайтів ВНЗ, які перебувають на території міста, де живе згадана сім'я. Рідні аналізують всі варіанти, вибирають відповідну спеціальність для випускника. І часом стикаються з ситуацією, коли один і той же профіль можна вивчити як в державному, так і недержавному закладі. У чому ж різниця між такими вищими навчальними закладами?
Найчастіше недержавні університети вважають запасним варіантом, в який обов'язково потрібно віддати багато грошей, після чого просто купити диплом. Навчання в такому закладі не вважають серйозною, тому люди воліють надходити саме в ті ВНЗ, які знаходяться під опікою держави. На жаль, ця думка багато в чому є помилковим. Навчання важлива в будь-якому випадку, а от її якість на 80% буде залежати тільки від самих студентів.
У чому ж схожість і відмінність вищих навчальних закладів?
В першу чергу, зрозуміло, в способі утримання ВНЗ. У разі державної установи, все фінансування відбувається за рахунок держави. Звідси виникають і бюджетні місця, на які так прагнуть потрапити всі випускники. Тут все залежить від набраних на ЄДІ балів, так що в будь-якому випадку існує можливість вчитися безкоштовно і отримувати стипендію. Хоча існують і платні місця, що забезпечують додаткове фінансування ВНЗ. Найчастіше, це приблизно 65-70% від загального числа учнів.
Якщо ж говорити про недержавні або приватних закладах, то тут зміст забезпечують інвестори (як правило, з числа депутатів або великих діячів, які закінчили цей ВНЗ), а так само самі студенти, які оплачують своє навчання. Так що тут вчитися безкоштовно не вийде. Винятки становлять лише ті студенти, які можуть домогтися величезні досягнень в області науки або ж своєю спеціальністю. Тоді їм стипендіальні виплати можуть забезпечувати деякі організації, які планують отримати хорошого фахівця в кінці його навчання. Інакше кажучи, це цільові місця, що забезпечують 100% навчання з подальшим працевлаштуванням на відповідному місці.
По-друге, існує певна віра в те, що професора недержавних ВНЗ не зацікавлені в якісному навчання студентів. Насправді викладацький склад спочатку зацікавлений лише в створенні необхідних умов для лекторно-семінарських програм. Все інше залежить лише від самого студента і статус ВНЗ тут ні до чого.
Кожне подібне установа обов'язково проходить акредитацію, в процесі якої міністерство освіти перевіряє програми викладачів, їх роботу і способи оцінювання. Так що заявити про відмінності в якості передачі матеріалу можна. Можна лише порівняти способи перевірки знань і піднесення необхідної теорії. Все інше не має значення. Або ВНЗ пройшов акредитацію, або ні. У разі вдалого проходження видається ліцензія, і диплом такого закладу практично прирівнюється до державних, з тією лише різницею, що в державних ставиться гербова печатка, а в приватних документи завіряються самим ВНЗ.
Надалі студент діє сам. Йому надається вся необхідна інформація і він сам має право вибирати, як йому діяти. Він може просидіти кілька днів в бібліотеці або скористатися комп'ютерним класом. Дисциплінарний статут в будь-якому закладі схожий на всі інші. А вже захоче людина вчитися чи ні - це суто його особиста справа.Так само варто сказати про стан будівель. Вважається, що у приватних вищих навчальних закладів набагато краще оснащені лаборантські, кабінети, та й сам будинок представляється новим, ніби з голочки. Поспішаємо засмутити, це спостерігається не тільки в недержавних закладах. Варто лише згадати МГУ, яке фінансується госудаства. Там так само є все необхідне для проведення практичних і лабораторних занять, так що дорікнути в цьому державні установи не вийде.
Так само існує думка, що в недержавних вищих навчальних закладах велику увагу приділяють саме практиці, а не теорії, як в їх побратимів. Знову таки, все залежить від ВНЗ, який планується вивчити. Програма у кожного педагога своя, так що говорити однозначно за все не вийде. Найкраще буде, якщо майбутній студент сам перегляне сайти обраних ВНЗ, а потім особисто відвідає їх будівлі. Він зможе поспілкуватися з викладачами. Поговорити з уже навчаються хлопцями і особисто зробити висновок, куди саме він хотів би вчинити. Найголовніше, це упевнитися в існуванні документа про акредитацію даного навчального закладу.
