Чим соціальна держава відрізняється від інших держав

Як відомо, держава - це, по суті, інструмент примусу громадян до дотримання правил, встановлених в цій державі.

Соціальна держава - це держава, в якому матеріальні блага перерозподіляються між різними верствами населення з метою досягнення соціальної справедливості. Простіше кажучи, в соціальній державі у заможних громадян шляхом податків і зборів вилучається частина їх доходів і перерозподіляється на користь тих громадян, які з тих чи інших причин не можуть самостійно забезпечити собі гідний рівень життя.

В інших державах, які не є соціальними, матеріальними благами перерозподіляються не для поліпшення соціального становища окремих груп населення, а головним чином для зміцнення державного апарату.

Історія становлення соціальних держав

Соціальна спрямованість у розвитку держав почала даватися взнаки в Європі на рубежі 19 і 20 століть. Основною причиною стало посилення тиск на владу з боку промислових робітників, які набули достатнього освітній рівень, необхідний для розуміння соціальної справедливості. Уряду були змушені йти на соціальні поступки з двох причин:

1. Небезпека масових виступів бідних верств населення, що часто призводить до насильницької зміни влади.
2. Достатній рівень розвитку демократії, завдяки чому влада залежала від думки виборців, в тому числі і соціально незахищених.

Соціальної захист в Росії продовжувала залишатися на низькому рівні головним чином завдяки самодержавству, так як подібна система влади від думки народу не залежить і невідповідальних перед ним. Як відомо це призвело до соціального вибуху і кривавої громадянської війни. Встановлена ​​після цього соціалістична модель розвитку передбачала повне і абсолютне перерозподілу матеріальних благ.

Подібне нівелювання доходів громадян згубно позначилося на розвитку економіки, так як в цьому випадку втрачає сенс будь-яке прагнення до підвищення продуктивності праці і прояву комерційних ініціатив. Це знову призвело до соціальних потрясінь і розпаду держави.

У 1993 році Російська держава заявило про свою соціальну орієнтованість за аналогією із західними демократіями, які до цього часу мали досить розвинену соціально-орієнтовану модель розвитку.

Відмінність соціальної держави від держави соціалістичного

Як було сказано вище, в соціалістичній державі матеріальні блага перерозподіляються повністю. Держава отримує всі доходи, і ці державні кошти держава розподіляє між громадянами на свій розсуд. В цьому випадку не важливо, скільки праці витратив той чи інший громадянин, важливо, як його праця оцінює держава. Тобто людина, продавши результати своєї праці не отримує свій дохід безпосередньо, він отримує його з державної скарбниці. При цьому доходи громадянина залежать від державних розцінок, а зовсім не від ринкової вартості його праці.

У соціальній державі навпаки, доходи залежать від ринкової вартості праці. Результати цієї роботи громадянин може продавати прямо, через що його доходи залежать від кількості і якості прикладених знань і трудовитрат. У цьому випадку держава шляхом оподаткування вилучає у громадянина лише частина його прибутку. Отримані таким чином кошти держав розподіляє між соціально незахищеними громадянами у вигляді соціальних виплат, дотацій, стипендій, пенсій та інше.

Відмінність соціальної держави від інших держав

Переважна більшість країн на планеті не є соціалістичними і мають ринкову економіку. Чіткого поділу на соціальні та несоціальні держави не існує. Можна судити лише про рівень соціального розвитку тієї чи іншої держави. З достатньою часткою точності країни можна розділити на демократичні і авторитарні держави, що теж важливо, так як більшість політологів вважають демократію основною ознакою соціальної держави.

До певної міри це вірно, так як в демократичному суспільстві всі гілки влади незалежні одного від одного, зате вони цілком залежні від виборців, значна частина яких потребує соціального захисту. Тобто, законодавча влада, що представляє виборців, неминуче приймає соціально-орієнтовані закони, які передбачають перерозподіл матеріальних благ.

Так як демократична держава передбачає верховенство закону, то виконавча влада неухильно ці закони реалізує. Серед демократичних держав рівень соціального розвитку залежить лише від того, в якій мірі приймаються і реалізуються соціально-спрямовані закони. Таким чином, можна виділити наступні ознаки соціально держави:

• Верховенство права.
• Наявність громадянського суспільства.
• Соціальна спрямованість політики держави.
• Потужний економічний потенціал.
• Високий морально-освітній рівень громадян.

Однак лише верховенство права і наявність громадянського суспільства є також і ознаками демократичного суспільства. Решта три ознаки можуть бути властиві й авторитарних держав. Звідси випливає, що авторитарні держави також можуть бути соціально-спрямованими. Яскравим прикладом служать нафтові монархії Близького сходу, де рівень соціальної захищеності громадян досить високий при повній відсутності демократії.

Рівень соціального розвитку в таких державах характеризується лише двома ознаками:

1. Високі доходи від продажу природних ресурсів.
2. Бажання монарха перерозподіляти ці доходи.

Але все ж, соціальна спрямованість в політиці авторитарних держав явище досить нетривке, так як вуглеводні не вічні, а воля монархів мінлива.